Якось черствію я
Пройшов солодкий час побачень
Пройшли 2 роки з того дня
Ти обіцяв шовкове небо
Ти обіцяв дощі з перлин
Та вже нічого нічого нам не треба
Ти вибиваєш клином клин
Ти пам'ятаєш ніжні квіти?
Які ти дарував мені
Тепер не милі мені в світі
Підсніжники… такі гіркі
Гіркі сльозиночки біленькі
В долоні буду берегти
І все надіятись серцем
Можливо змінишся ти
Не можу більше так!!!
Чому тебе я полюбила?
Щоб мучитись тепер так-сяк
Розбитись хочеться об скелю
Втікти від всіх навік
І загубитися душею
Щоб ти дивитися не зміг
Не зміг дивитись як я плачу
І тішився життям своїм
Бо я нічого вже не значу
Не значу...у житті твоїм
Життя й кохання - тіло і душа.
Без духа тіло - прах, його вітри роздують
Й знаку не стане, заросте трава
Так без кохання і життя тьмяніє
Як лист осінній піде в небуття
Щасливий той, хто зрозуміть зуміє
Що лиш Любов - продовження життя.
З тобою всі пов'язані думки.
І як захочу залишитися одна - то вже не зможу,
Бо зі мною завжди ти.
Ти у думках моїх, і в своїх снах я бачу твої гарні очі.
І моє серце у твоїх руках.
Та бути на одинці я не хочу!
Чому ж ти іноді не розумієш,
Що я кохаю лиш тебе?!
Робити боляче - я знаю, ти умієш.
А я і подумки не зраджую тебе.
Я житиму із думкою про те,
Що зможу залишитися собою.
Та вже ніяк не зміню я одне -
Що я живу, і житиму тобою!
Кохання щирого і радості без меж
Та марно я на тебе все надіюсь
Життя десь зникло і я теж.
Ти зачерствів. Ти розумієш???
Тебе немов нема,
І щось поправити навряд чи ти зумієш
Ще трішки та зачерствію я сама.
Боротись із тобою важко
Та й знаєш немає більше сил
Та певно вже тобі не важно
Мені б хоч пару крил ...
Я б полетіла там де щастя,
Я полетіла там де сміх,
І може тобі тоді здасться
Що я найкраща від усіх ...
На що, на що тобі питати
Чи я люблю тебе, чи ні ...
О, легше серце розірвати,
Ніж дати відповідь мені.
Чи я люблю тебе, - не знаю, -
Спитай вночі у срібних зір,
Весною вслухайсь в шелест гаю,
Вдивися в даль зелених гір,
Спитай у чайки, що голосить,
Спитай у хмар, що сльози ллють,
Піди на скошені покоси,
Що в раз останній роси п'ють, -
Спитай, бо я сказать безсила,
Спитай, щоб я цього не говорила.
Промінням сяє у твоїй красі.
Мов місяць у тумані виринає,
І мовби осінь постає в пітьмі.
Чарівні сльози капають невпинно,
з небес зривають листя в забутті
Моя любов мов чарівна перлина
загублена в троянди красоті.
Бо ти наповнюєш моє життя собою,
І лиш тобою я живу!
Твоє кохання збережу довіку,
І щастя наше в серці пронесу!
(присвячується Дімі)
Мене чаруєш красою неземною,
Ночами бачу я тебе ввісні,
В човні, під зорями пливемо ми з тобою.
Ці очі я впізнав би серед тисячі чужих,
Ці губи, ніби дика лісова малина,
Три слова я у відповідь хотів би чути з них,
Три слова, без яких не може жити будь-яка людина.
Світ ще не придумав всіх тих слів,
Які готовий я тобі сказати,
Давно не бачу я без тебе снів,
Навіки моє серце ти змогла забрати.
І навіть, якщо моє кохання невзаємне,
Якщо моя любов не буде щастя мати,
Знай, що десь на світі є людина,
Яка завжди тобі може сказати:
"Я тебе кохаю"
Живе у серці і бентежно грає,
Здається в світі кращого не має,
Ніж надивитися на тебе досхочу.
Твоя поява - сонце серед ночі,
Що крізь туман промінчиками б'є,
Так щастя пробивається моє,
Бо серце, мов троянда пити хоче...
Коли згорить уся земля.
Коли на небі вже зірок не стане.
Тоді тебе забуду я.
"Я тебе кохаю"